Спогади мами:
Каленик Костянтин Петрович народився 02.01.1986 року в місті Черкаси. До дитячого садочку та школи ходив та мав високу успішність. Виховувався у багатодітній сім’ї.

Середню освіту здобув у НВК № 34 міста Черкаси. У 1997 році він поступив до дитячої художньої школи, закінчив на відмінно, з дипломом у 2001 році його роботи виставлялися на різних місцевих та обласних конкурсах та виставках. Після закінчення школи в 2003 році він вступив до Черкаського Національного Університету ім. Богдана Хмельницького на спеціалізацію образотворче та декоративно-прикладне мистецтво.

В 2004 році покидає навчання та йде працювати охоронцем загону цивільної охорони. 2004 року в зв’язку з призовом на військову службу був звільнений. Під час проходження служби в лавах української армії, йому було присвоєно звання “молодший сержант”, був нагороджений нагрудним знаком “Парашутиста”. 2006-2007 року навчався в Черкаському професійному автодорожному ліцеї за професією: слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів. Присвоєна кваліфікація – слюсар з ремонту автомобілів.
2008 року навчався у центрі навчання робітників ” Житлосервіс”, де здобув професію: “Лицювальник сухим способом”. Весь час працював здебільшого на будівництві. 2018 року підписав контракт зі збройними силами України та вступає на військову службу. Посада – командир відділення зенітних гармат АКС 290; потім водій – майстер взводу десантного забезпечення роти військової частини А 0224 десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, та стримуванні збройної агресії Російської федерації в Донецькій та Луганській областях; брав участь в забезпеченні заходів стримування, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій та при зведенні фортифікаційних споруд.

Отримав статус учасника бойових дій; у листопаді 2021 року звільнився зі Збройних Сил України, але до України 24 лютого 2022 року прийшла війна – і син не зміг стояти осторонь та знову взяв зброю до рук. 6 березня 2022 року він уже був в окопах – став на захист України від збройної агресії Росії. Посада – старший помічник мінометного взводу, мінометної батареї, механізованого батальйону військової частини А0695. На жаль, його життя обірвалося 13 січня 2023 року під час ракетного удару з боку збройних сил РФ по населеному пункту Сіверськ Бахмутського району Донецької області. 

Син був відважним, сильним, сміливим, відповідальним. Любив музику, захоплювався автомобілями, він хотів жити та будував плани на майбутнє. Хотів дихати вільно в своїй квітучій державі, але вже йому не судилося. Йому було 37 років, він віддав найдорожче – своє життя. Нагороджений “Грамотою пошани та скорботи” головнокомандувача Збройних Сил України. Нагороджений почесною відзнакою “Захисник України – герой Черкас”.

Спогади друга Миколи: 

Ніхто не міг подумати що в 21 столітті буде війна: жорстока та безжальна. Знищувати все на своєму шляху, домівки та життя людей. На жаль, ця війна забрала мого друга, товариша Костянтина, з яким я товаришував 23 роки, у мене був один єдиний справжній друг Костянтин, більше такого як він не буде ніколи. Він був спокійною людиною і хорошим художником, гарні картини писав. Я з Костіком працював на будівництві, багато чому навчився там. Я пам’ятаю як Костік радив мені: “Коли закінчиться війна – відкрий невеличку майстерню з ремонту автомобілів”. У нього були плани, плани на майбутнє. На жаль, ця клята війна забрала життя. Костянтин захищав свою Батьківщину, домівку та рідних. Нелегкий шлях пройшов він, на мою думку не кожен зможе наважитися піти на війну. Я запам’ятав як він говорив мені стоячи на пероні: “Коля ти частіше телефонуй мені”. Це були останні слова мого друга до мене. Друга та Людини з великої літери. Світла пам’ять тобі, друже, і дякую тобі за все.

Сім’я Шевченко
Пішов у засвіти наш Костя Каленик. Не просто пішов, а героїчно загинув, захищаючи нашу країну, наш народ від ворожих загарбників. Наша сім’я знала Костика, з дитинства, наші діти разом зростали і спілкувалися між собою. Костя для мене був як син. Пам’ятаю як я була дуже вражена, побачивши його чудові картини і щиро пораділа його таланту. Завжди спокійний, зосереджений, уважний з усмішкою на вустах – таким в нашій пам’яті залишився Костя. А в нашій в квартирі ще залишилося те що Костя ремонтував. Після служби в АТО Костя будував плани на майбутнє, хотів жити красиво і добре, але планам не судилося здійснитися, бо знову в перших рядах Костя – воїн став на захист України. Йому б тримати в руках пензля та фарби, інструменти для будування своєї оселі, а довелося знову брати автомат. Ми спілкувалися з Костею під час цієї клятої війни, просили, щоб беріг себе і повертався з перемогою, Костя обіцяв але …. Тож нехай добрий, світлий спомин назавжди закладеться в серцях усіх, хто знав любив і шанував Костю. А у нашій пам’яті він залишиться добрим другом, доброзичливим і надійним, професіоналом своєї справи і НАЗАВЖДИ. Вічна наша пам’ять і шана. 

Спогади побратима:
Каленик Костянтин Петрович прийшов в наш підрозділ мінометної батареї у 2022 році. За короткий термін свого перебування здобув авторитет та повагу серед побратимів. Дуже швидко навчався військовій справі та показував своє бажання до навчання. З часом він став кращим у своїй справі та навчав інших побратимів. Був патріотом своєї країни та показував приклад іншим.
З початку повномаштабної війни під час бойового завдання відбивав атаки противника та відкривав по ним вогонь. Під час бою врятував життя товаришам, надавши їм першу домедичну допомогу та зумів вивести пораних товаришів з поля бою, тим самим врятувавши їм життя, чим став для побратимів взірцем мужності.
В підрозділі Костянтин запамʼятався справжнім спеціалістом в своїй справі, кращим другом та побратимом, людиною з щирим серцем, завжди усміхненим та добрим. Костя став найкращим воїном за весь час існування підрозділу.